Шотландські волонтери подорожують містами України та безкоштовно годують українців у прифронтовій зоні.

Як багато ми чули про це явище та як багато ми про нього не знаємо. Волонтерство – одна  форм благодійності. Світове волонтерство, за деякими оцінками, діяльністю охоплює понад 100 млн осіб дорослого населення планети. День волонтера в Україні святкують за міжнародною традицією п’ятого грудня. 

Благодійні організації та волонтери не з’являються зненацька. Кожній акції передує якісь події – стихійні лиха, масові заворушення, екологічні катастрофи чи воєнні конфлікти – усі вони створюють підґрунтя для потреб у матеріалах, їжі чи банальної людської фізичної праці.

В Україні, після початку повномасштабної війни із Московією, динаміка реєстрацій внутрішніх волонтерів та благодійних організацій показує, що в Україні наразі «бум» благодійного руху. З лютого 2022 новоутворено приблизно 1200 нових суб’єктів господарювання соціального характеру. Що сягає 8% від загального обсягу. 

Що стосується зовнішніх волонтерів, то до української боротьби за незалежність долучаються за власною ініціативою громадяни чисельних країн. Подекуди це має дуже винахідливі та круті форми. 

Володимир Мост та колеги журналісти з Тайваню запросили мене на волонтерську акцію у місті Миколаєві. Акція відбулась під гаслом «Make Pizza Not War!». 

Винахідливість акції полягає у тому, що гурт шотландців готує та роздає піцу на деокупованих та постраждалих територіях у супроводі національних танців та під веселі жарти між собою. Окрім піци шотландці пригощають мешканців міс гарячими напоями й голосно повторюють Чай, кава, какава! Людина підходить до роздачі, бере піцу та отримує келих гарячого напою за бажанням.

Siobhans Trust — Шотландія — Польща — Україна

Зі слів директорки БФ «М.Р.І.Я.», Ніни Євтушенко та Тома Хагса —

“Коли почалась війна члени гурту «Siobhans Trust»  кинули усі свої справи у Шотландії та поїхали до кордонного села Медика, Польща”. 

Кидати було що. Гурт, що має назву «Siobhans Trust», складається з таких ключових фігур: Гаррі Скримджер (Harry Scrymgeour) працює арт-дилером; Том Хагс (Tom Hughes) – мореплавець та інструктор по параглайдінгу; Девід Фокс Піт (David Fox Pitt) – організатор різноманітних заходів; Нік де Бомвіль (Nick De Boimville) – інвестор. 

На польсько-українському кордоні три місяці зустрічали дуже велику кількість біженців, готували гарячу їжу та жили в палатках. Коли потік людей зійшов нанівець, вирішили їхати до України готувати піцу та таким чином виражати підтримку українському народу. Згодом, коли всі бачили їх діяльність, приєднувалися до команди волонтери з різних країн.

Мобільна піцерія «Siobhans Trust» подорожує Україною та вже завітала до Куп’янську, Ізюму, Харкову, Миколаєву та Миколаївщини, Херсону та Херсонщини.

Make Pizza Not War

Як виглядає проєкт «Make Pizza Not War!» у шотландському амплуа. 

До узгодженого селища чи міста приїздять три великі машини – один холодильник та дві машини із газовими пічками. Команда розміщує столи, обладнання та запускає вогонь. Українські волонтери та волонтерки розпаковують піци. Девід умикає класичну шотландську музику, шукає швабру та виконує обов’язковий відкриваючий танок, що має власний шарм та привабливість для глядачів. Цей танок розробка самого Девіда, а швабра додає загадковості. Нажаль Девід не надав жодних коментарів щодо символізму чи походження, але кожного разу створює потрібну атмосферу Шотландії. 

До речі, усі хлопці весь час проводять в унікальних кілтах. Скажу тобі читач, що то виглядає реально мужньо. Бабусі питались, чи не холодно їм у кілтах на босі ноги? Для шотландців температура повітря 5 градусів за Цельсієм – для них це літо!

Обладнання готове та кожен займає робоче місце, як частини годинникового механізму, кожен робить свою роботу. У Миколаєві своїми очима бачив таке розташування: Нік та Гаррі – готують піци та гріють воду, Том – роздача піц, Девід – відповідальний за «Чай, кава, какава!». 

Коли українець підходить до нього він промовляє ці магічні слова, що лунають вулицею. 

Три тисячі піц щоденно

Загалом за моєю присутністю було приготовано для українців приблизно 1500 піц. Це вражає. Ще більше вражає інформація що доповів Том та підтвердила Ніна Євтушенко. Щомісяця гурт «Siobhans Trust» готує приблизно 45 – 60 тисяч штук та максимально за день вони робили приблизно 3000 піц Італійського виробника «Ital Pizza». Частину коштів для придбання піц робиться через сайт «Siobhans Trust».

Так оцінює гурт своє натхнення на допомогу:

«Ця війна не тільки ваша, а наша спільна. Ми їздимо по всій Україні, готуємо піцу, підтримуємо один одного, щоб кожен українець розумів, що він не один і нас дуже турбує що коїть російська орда в Україні. Бути з українцями у ці важкі часи це найкраще, що робив кожен з наших волонтерів у своєму житті.»

Думаю наша громадськість оцінить такий вклад, а деякі жінки вже оцінили, але з іншого боку. До нашої компанії підійшов Том та запитав:

– Хлопці, чому кожен раз коли я фотографуюсь із дівчатами вони міцно тримаються за мою дупу?  

До речі Том вже майже українець, бо вміє читати українською.

Післямова…

В подорож до Миколаєва ми вирушили в листопаді, то був час коли Херсон тільки звільнили, настала тимчасова тиша і “прильоти” по місту нібито закінчилися. На вулицях зявились мешканці міста, та на дорогах почали їздити автомобілі. Доречі, в серпні картина була зовсім інша, миколаївці сиділи в укритті або по підвалах власних будинків й на вулицю виходили тільки за необхідними речами. Серед мешканців більшість людей похилого віку, дітей та молоді практично не видно.

Попри того, що почалися відновлювальні роботи з трубопроводом, водопостачання питної води в місті все одно не поновлено. Як говорять місцеві — в нас тече або кока кола або фанта. Так вони називають колір технічної води, що ллється в них з кранів.   

Проїжджаючи містом можна побачити зруйновані дахи та фасади будівель, заставлені фанерою вікна.

Оновленим елементом архітектури міста стали залізобетонні споруди — укриття, які встановлено в людних місцях. 

Миколаїв — це місто, яке стримувало російські війська на південному напрямку майже вісім місяців, з першого тижня війни. Постійні ракетні удари та залпи РСЗО, прильоти Шахедів, відсутність водопостачання в місті не зламали його мешканців. Місто вистояло. 

Дуже сподіваюсь на те, що замість сірої архітектурної спадщини часів Радянського Союзу, Миколаїв буде відновлено за сучасними проєктами, до яких долучаться українські та всесвітні дизайнери та архітектори й місто заграє новими фарбами. 

Текст — Володимир Мост, Олександр Воропаєв.
Світлини — Олександр Воропаєв

Більш детальна інформація про автора

Підписуйтесь на мої сторінки в соціальних мережах та стежте за оновленнями:

Зв’язок з автором

Теги статті: волонтери, волонтерський рух, звільнення Миколаївської області, іноземні волонтери в Україні, допомога Україні, російсько-українська війна, війна в Україні,