Фотопроєкт «Неочевидна війна»

Фотовиставка документальної фотографії

Фотовиставка документальної фотографії шести українських фотографів, п’ять із яких одесити та один киянин, яка розповідає про неочевидні сліди російсько-української війни.

Неочевидна війна – це зліпок нашого часу та подій, які стрімко розвиваються навколо нас. Більшість експозиції було сфотографовано авторами в період березень — квітень 2022 року. Частина представлених авторами робіт знята на мобільний телефон.

Головна мета авторів виставки — розповісти глядачеві історію подій, що розвивається в Україні з початку війни, передати свої відчуття того, що відбувається.

Війна в Україні присутня не лише на фронті та в містах і селищах, що піддаються обстрілам. Її візуальні ознаки можна знайти по всій країні. Найбільш очевидні — руїни від авіаційних, ракетних та артилерійських обстрілів, блокпости, барикади, поліціянти, які тепер усі з автоматами (бо за більш мирного життя такими були лише інкасатори), просто збільшена кількість людей у військовій формі.

Автори фотовиставки:

Анастасія Хлєбнікова (Одеса-Львів);
Олександр Гіманов (Одеса);
Олександр Зубко (Київ);
Юрій Бершадський (Одеса);
Олександр Каменських aka Холодний Лука (Одеса);
Олександр Воропаєв aka foto still (Одеса).

Олександр Гіманов

Народився в Одесі в 1982 році
Фотокореспондент видання Думська.net,  

Співпрацюю з інформаційними та фотоагентствами УНІАН та Agence France-Presse.

Олександр Гіманов підмічає деталі, які губляться біля очевидних свідоцтв війни. Це може бути барикада, яка майже зливається з обрієм. Або ледь помітний, бо прозорий канцелярський скоч на віконному склі, або те не вичавило вибуховою хвилею. Так, це широка практика в усіх українських населених пунктах, але хрест не андріївський, а класичний православний. Тобто це вікно церковної споруди.

Юрій Бершадський

Народився в Одесі у 1971 р.

Навчався в ОДБА, пізніше закінчив курс Нью-йоркського Інституту Фотографії.

Брав участь у багатьох міжнародних та місцевих конкурсах та виставках, має власні фотопроєкти, які виставлялися у Києві, Дніпрі та Одесі.

Фронт не дійшов до Одеси, від ворога її закрив собою Миколаїв. Але від перших днів Одеса знаходиться під загрозою морського десанту. Однією з перешкод для нього є заміноване узбережжя. Про це попереджають відповідні вказівники. Але значна частина морського узбережжя в межах міста є звичайнісіньким пляжем. Його історію досліджує Юрій Бершацький.

За фотографіями цього автора можна простежити, як порожнє і небезпечне місце одесити поступово і вперто займають, не бажаючи миритися ані з війною, ані з такою незручністю.

Олександр Воропаєв aka foto still

Народився в Одесі у 1974 році

Член організацій:
— Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ);
— Одеської обласної фотографічної асоціації (ОФА);
— Одеський фотоклуб «Фотон-2»

Автор і учасник фотопроєктів, українських та міжнародних фотосалонів конкурсів та фото виставок.

Олександр Воропаєв у своїх фотографіях розповідає про двох райтерів групі LBWS_168, які створюють зображення про війну і проти війни. Головними персонажами їх робіт є коти в людській подобі. Зображені досить насичені інформаційно: тут можна знайти патріотичні гасла, і меми, що склалися протягом війни, і національні стереотипи. З такою парадоксальною подачею всі вони сприймаються трошки інакше, і ворог вже не такий страшний. А з-за стінописів виглядає сама Одеса, зі своїми старими та новими кварталами.

Анастасія Хлєбнікова

Народилася в Одесі
Мешкаю у Львові 

Шалена жінка, що фотографує як дихає. 

А ще любить: гори, мандри, книжки.

Галерея портретів Анастасії Хлєбнікової навпаки, канонічна та заспокійлива. Це люди, які у своїй професійній чи волонтерський діяльності творять перемогу. Авторка теж одеситка, зараз мешкає у Львові, людей зустрічала по всій країні.

Олександр Зубко

За освітою інженер електронної техніки.

Планомірно займаюся фотографією із 1998 року. 

У мас-медіа працюю з 1995 року

З 2003 року перекваліфікувався на фотокореспондента ділових та суспільно-політичних видань («Київський телеграф», «Ділова столиця», «Експерт Україна», «Профіль», «Джаз», «День», «Дзеркало тижня», «Комсомольська правда в Україні», «Журнал Ділової», ін.)

Співпрацював з усіма інформаційними агенціями України («Укрінформ», УНІАН, «Фотолента», «Українські новини»).

В короткій серії військово-цивільних портретів Олександр Зубко є автором лише кількох фотографій. Розповідь присвячена джазовим музикантам, які стали до зброї. Їх армійські зображення зроблені такими ж як вони солдатами, і лише фотографії з більш мирного життя — професійними фотографами. Насправді музикантів в лавах Збройних сил та Територіальної оборони дуже багато: воюють також представники академічної, народної, рок-музики та інших жанрів.

Олександр Каменських aka Холодний Лука

Народився і мешкаю в Одесі.

Учасник та організатор фотографічних виставок.

Біль та абсурд знаходить глядач у фотографіях Олександра Каменських. Він теж одесит, але його роботи не пов’язані з рідним містом.

Відкриття Фотоекспозиції

Відкриття Фотоекспозиції «Неочевидна війна» відбулося 28 липня 2022 року на Одеському Головпоштамті під час спецпогашення марки «Доброго вечора, ми з України!».

Водночас з цими подіями відбулося два перформанси:

— перший, від славнозвісних творців Одеських патріотичних котиків — райтерів LBWS_168, вони створили єдине своє графіті на полотні «Котик-репортер»;

— другий, свої привітання одеситам з нагоди цієї події вислали музиканти культового вітчизняного гурту «ДахаБраха».

До речі, саме Марко Галаневич, один з учасників гурту DakhaBrakha, належить легендарна фраза — «Доброго вечора, ми з України!». Цією фразою музиканти завжди вітають глядачів та починають свої концерти.

Другий етап фотоекспозиції

Другий етап Фотоекспозиції стався 12 серпня 2022 року на Одеському Головпоштамті під час спецпогашення Власної марки «Пляж наш?», «Валторніст».

Перформанси

Під час події відбулося два перформанси.

Перший, благодійний аукціон полотна «Котик-репортер» від райтерів групи LBWS_168. Зібрані кошти з аукціону спрямовані на створення Власної поштової марки художників.

Більш детальна інформація про райтерів за посиланням LBWS_Cat.

Другий, «Лист на фронт», під час перформансу кожний охочий мав можливість написати листа бійцю ЗСУ Валерію Мирошниченко та його побратимам.

Валерій Мірошниченко

Валерій Мірошниченко — позивний «Маестро» закінчив Київську державну консерваторію (тепер Національна музична академія України ім. П. Чайковського) по класу валторни.

Працював у Київському національному академічному театрі оперети, в Ансамблі танцю ім. П. Вірського, з 2002 р. соліст групи валторн в Державному академічному естрадно-симфонічному оркестрі України, в складі якого брав участь у концертах в багатьох країнах.

Перед повномасштабною фазою війни мешкав в місті Ірпінь. 24 лютого явився до Бучанського військкомату. Був в оточенні, вийшов з нього, його підрозділ тримав оборону в м. Ірпінь, біля ТЦ «Жираф» та не давав змогу військам РФ дістатись до м. Київ. 

Гроші на благодійність

Гроші, отримані з реалізації — марок, конвертів, листівок спрямовано на організацію яка займається допомогою малозабезпеченими та тимчасово переселеними громадянами України, під керівництвом Сан Санича. Організація розташована за адресою: м. Одеса, вул.Торгова,51 заклад — КімКафе.

Експозиція «Неочевидна війна»

Олександр Гіманов — «Одеса та південь України під час війни»

Експозиція «Одеса та південь України під час війни» містить матеріал відзнятий з березня по червень 2022 року і  покликана розповісти чим в цей період жили південні міста та їх мешканці.

Юрій Бершадський — «Пляж наш?»

Експозиція — «Пляж наш?» розповідає про курортний сезон 2022 року в умовах війни, тобто про те, як завдяки російській агресії його було зруйновано. За такими обставинами дуже багато людей залишились без традиційного життєвого устрою, заробітку та відпочинку, але дехто все ж таки намагається хоч якось побути біля улюбленого моря. Іноді це виглядає ризиковано, безглуздо, іноді смішно, але у всьому цьому є життєствердне бажання побути біля моря за будь-яких обставин.

Олександр Воропаєв — «Культурна війна»

Експозиція «Культурна війна» розповідає дві історії.

Історія перша — LBWS_Cats.

LBWS_Cats – партизанське мистецтво що надихає. 

Райтери з групи LBWS_168 постійно прикрашають міські стіни котиками з національними символами. 

Серед графіти легко впізнати героїв сьогоднішньої війни, таких як — Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, собака Патрон, бійці загону «Азов», та Георгій переможець, та інші.

Також, в цих графіті чітко відображено ситуацію яка відбувається не тільки на полях битв, але й ті процеси та думки, яки присутні в українському суспільстві. Також, райтерами проілюстровані гасла, які з’явились під час цієї війни.

На центральному фото експозиції зображені райтери групи LBWS_168.

Історія друга — Укрпошта «Російський військовий корабель іди…».

Укрпошта розпочала випуск серії марок, присвяченої російсько-українській війні.

На даний час випущено марки — «Російський військовий корабель іди…», «Російський військовий корабель DONE», «Українська мрія». До випуску готуються марки — «Добрий вечір, ми з України», «Пес Патрон».

Поява цих марок викликала небувалий ажіотаж серед українців та філателістів у світі. Вартість однієї марки на Ebay сягала до тисячі євро. 

Окрім цього, деякі волонтерські організації, за участю Укрпошта, почали випускати власні поштові марки за програмою «Власна марка». Зароблені кошти з продажу цих марок спрямовуються на благодійність та потреби ЗСУ.

На центральному фото експозиції — директор Одеської дирекції Укрпошта Сергій Дрозд, який гасив марку в Одесі.

Анастасія Хлєбнікова — «Бути Українцем»

Бути українцем зараз надзвичайно складно, бо тебе розриває зсередини від болю і люті. Бути українкою, яка вивезла дітей з країни, а сама повернулась, аби працювати й документувати те пекло, яке відбувається на рідній землі – ще важче. 

Єдине що дає силу і віру в зміст нашого існування це люди. Українці. Їхні очі та історії. Їхня відданість і непохитна впевненість в перемозі.

Я знімаю добровольців з батальйону парамедиків «Госпітальєри», що всі 8 років війни рятують життя на сході України. Й час від часу ще виходжу на чергування з добровольцями-реагувальниками Львівського Добровольчого Медичного батальйону, які виїжджають на всі «прильоти» крилатих ракет по місту Лева. 

Вони мчать наче вихор і надають першу допомогу постраждалим попри небезпеку і ризики загинути самим. А ще я просто зустрічаю людей… Наприклад, провідницю в потязі, яка хвилюється, проте все одно під обстрілами вивозить людей. Або ж всесвітньо відомого шеф-кухаря, який відкриває новий заклад і годує там всіх охочих безкоштовно. І простого хлопця оператора, який пакує камеру, бере в руки автомат і їде на 0, туди де найгарячіше. І повірте мені: в його словах потужна сила, а у відблиску очей — безодня.

Моя країна передусім це люди. Саме тому на моїх світлинах їхні обличчя, а всі мої тексти це історії їхнього життя.

Олександр Зубко — «Джазмени на війні»

Фотопроєкт має на меті розказати про джазових музикантів, які зі зброєю в руках знаходяться в лавах Збройних сил України та Територіальної оборони. 2014 року багато українських музикантів пішли до армії, щоб захистити свою країну від агресора. Ще більше їх стало 2022 року. Вони відклали свої музичні інструменти, аби після завершення війни мати змогу грати в демократичній незалежній Україні, створювати нову музику і надалі вести активний діалог з представниками інших культур. 

Таких дуже багато, вони виконують класичну, народну, популярну музику, рок, джаз. Ми обрали джазових. 

У фотопроєкті представлені світлини музикантів: одна — з їхнього довоєнного життя, одна — з теперішнього військового. Це — живий проєкт, за історіями цих музикантів ми будемо спостерігати й надалі. Хочеться вірити, що усі вони повернуться до свого ремесла після закінчення війни. 

Однак життя деяких із них вже трагічно перервалося під час воєнних дій. 

Олександр Каменських aka Холодний Лука — «Розбиті вікна»

З початку нападу на Україну ворог хоче не тільки захапати нашу землю, море, небо. Він намагається відібрати дитинство, радість, любов, весну та життя.

Експозицію було відзнято в Київської та Чернігівської області України після звільнення ЗСУ цих територій від російських збройних сил.

Подальші події з фотоекспозицією

Ця експозиція є лише малою частиною основного проєкту.

Спочатку експозиція збиралася для демонстрації в країнах Євросоюзу, Азії та Північній Америці. Враховуючи те, що більшість авторів є одеситами, розпочати демонстрацію фотоекспозиції вирішено було саме з Одеси.

Відгуки в пресі про фотопроєкт «Неочевидна війна»

Про фотоекспозицію “Неочевидна війна” писали в місцевій та загальнонаціональній пресі. Деякі посилання на публікації:

День перший

Новини Live, VGORODE, Top News, Усі Online, Ivasi News, Деловая Одесса, Одесса Медиа, ART Chili, Думская, Знають Всі, Первый городской, Суспільне, Ivasi News, Деловая Одесса, Одесские новости, Культурометр, NFT ART Ukraine, Уніан

Репортаж з відкриття фотоекспозиції «Неочевидна війна» в програмі «РАДІОДЕНЬ»

Репортаж з відкриття фотоекспозиції «Неочевидна війна» на YouTube каналі «Взрослый разговор»

День другій

Interfax, Думская, Новини Live, 048, Усі Online, Знають Всі, Суспільне, Деловая Одесса, Ivasi News, Відеорепортаж на YouTube каналі “Взрослый разговор”

Колектив авторів фотоекспозиції висловлює подяку:

— працівникам Одеської дирекції Укрпошта в особі директора Сергія Дрозда, працівникам підрозділу «Власна марка» Укрпошта та особисто пані Олені Насімчук — начальнику Дільниці «Власна марка».

— колективу волонтерській організації «Експедиція»:

Леонові Константінову
Каті Колодці
Владиславі Ільїнській
Ользі Венгер
Сергієві Осокіну
Наталії Ачкінадзе
Катерині Мілюковій
Варварі Мілюковій
Олександрі Холоповій
Вероніці Бідні
Максимові Михайлову

— колективу NFT ART Ukraine,

— райтерам групи LBWS_168 — Ігорю Матроскіну та Дениси Білому;

— Олені Журі, Наталії Бершадській, блогеру Сан Саничу за участь в проєкті та всебічну допомогу.

Сторінка фотопроєкту у facebook