Музичний документально-терапевтичний проєкт «warнякання»

Інтерв’ю Антона Слєпакова та Андрія Соколова для видання «Нова Польща».

«warнякання» — музичний документально-терапевтичний проєкт Антона Слєпакова (поезія) та Андрія Соколова (електронний супровід).

Проєкт створюється в реальному часі та є певною рефлексією й мистецькою реакцією на повномасштабне вторгнення російських окупаційних військ до України.

Антон Слєпаков — музикант відомий з 1997 року по гуртам «Я и друг мой грузовик» та проєкту «НеГрузовики», що стали одними з ключових представників альтернативної сцени Дніпра. Також  Антон є голосом гурту «ВГНВЖ» (в минулому «Вагоновожатые»), що був утворений у 2013 році. Дискографія містить три мініальбоми та три альбоми, один з яких зазвучав українською.

Андрій Соколов — електронний музикант проєкту walakos, звукорежисер гурту «ВГНВЖ» та дизайнер з дніпровським корінням.

9 березня проєкт “warнякання” повернувся з Європейського туру, в якому музиканти виступали містами Польщі, Австрії, Нідерландів, Німеччини та Норвегії. Згідно з розкладом туру, опублікованому на сторінках соцмереж музикантів, тур тривав понад місяць, а концерти відбувалися майже щодня.

Інтерв’ю Антона Слєпакова та Андрія Соколова

Видання foto-still та редакція відання Наша Польща (далі Редакція) порозмовляли з музикантами про їх проєкт та тур Європейськими країнами.

Редакція — Знаємо що проєкт «warнякання» повстав як творча реакція на війну в Україні. Бачимо, що формат проєкту відповідає його назві. Цікаво, як виникла назва проєкту (деталі обставини)?

Андрій Соколов — Назву вигадав Антон. Це певний характерний для нього стиль каламбурів. В даному випадку назва максимально точно відповідає суті — базікання із корнем war. Цілком влучна назва, на мій погляд, для опису роздумів та переживань у військовий час.

Антон Слєпаков — я дуже часто вигадую такі комбінації, гру слів. треба була така дуже відповідна потужна назва. слово warнянякання — як на мене, дуже підходить для назви цієї програми.

Редакція — На даний час у проєкта «warнякання» записано вже 20 треків, це досить потужний матеріал створений меньш ніж за рік. Як саме народжувались всі ці пісні? 

Андрій Соколов — В цьому проєкті текст і його сенс є первинним. Вже після того, як текст готовий, я роблю для нього музику, що на мою думку підкреслить його емоційно та драматургічно.

Антон Слєпаков — ми називаємо їх треками, бо це не зовсім  пісенний жанр. 

Та як… з’являлись у повітрі, треба було просто не ігнорувати і фіксувати всі емоції, нестачі в яких не було.

Редакція — якщо я не помиляюсь, презентація проєкта «warнякання» відбулась в Дніпрі у травні 2022 року. Як за такий обмежений час вам вдалося створити такий якісний матеріал (написати музику, створити візуалізацію під кожний трек)? Як реагувала публіка на всі ці месседжі у текстах пісень? Чому саме був вибраний Дніпро для презентації проєкту?

Андрій Соколов — До першого концерту в Дніпрі, був ще виступ для волонтерської організації «Зграя» у підвалі їх штабу. Це був перший живий виступ. Після виступ у подвір’ї київського закладу «Сквот17». І вже після цього ми зіграли у Дніпрі.

Основний контекст останнього року зачепив кожного українця, життя змінилося кардинально, а отже і переживання, що відображені у треках, дуже і дуже близькі людям. Тому люди реагували дуже чесно і відверто. Найчастіше з проявів — це сльози та обійми.

Як вже і сказав — презентували проєкт ми в Києві. Концерт у Дніпрі ми організували із дружньою нам командою Модуль / Abstract Beats. Тоді долучились до серії благодійних івентів «Комендантський джаз» у DCCC на початку травня 2022.

Антон Слєпаков — В Дніпрі це вже був третій івент. Вперше ми зіграли в квітні концерт для волонтерської групи «Зграя», а потім ще у дворику нашого дружнього столичного закладу Squat 17b, а вже потім до Дніпра. Ми грали всюди, де нас запрошували і нас це дуже сильно стимулювали доповнювати програму та робити віжуали, саунд-дизайн та всілякі ефекти. Спочатку програма була коротенька і ми «добивали» її до таймінгу повного івенту старим матеріалом, але він швидко відпав, бо був дуже недоречний в новому часі. на кожен новий виїзд ми робили прем’єру нових треків.

Редакція — перед Європейським туром у проєкта «warнякання» був спільний тур зі Стасом Корольовим в рамках проєкту “КОНТУР”. Концертний тур проєкту “КОНТУР” проходив містами України де відбувались обстріли та часті ракетні атаки, це було не несподіванкою. Знаючи те, що є реальна загроза потрапити під обстріл, ви все одно їхали в ці місця. Як пройшов тур цими місцями, що ви там побачили, як вас зустрічали, що запам’яталось в цих містах і як відрізнялось життя в них? 

Андрій Соколов — Після туру ми з Антоном обидва погодились, що це була одна із самих значущих гастрольних подій у нашому житті. Думаю, що завдяки великий, професійній та високомотивованій команді, тур пройшов у кращий із можливих форм. Це була дуже-дуже відповідальна місія привезти у «поранені» міста частинку нормального життя — концерт. Зі сценою, світлом, екраном і класним звуком. Але і розважальними ці івенти назвати неможливо — скоріш емоційними та терапевтичними. В турі ми зустрічали багато поневічених міст та сіл, перекреслені долі та волю до боротьби, а ще багато болю та несправедливості — наслідки «звільнення від братів». А ще очі людей, що приходили… Їх напевно неможливо забути.

Антон Слєпаков — Ми взяли з собою з Андрієм каремати та спальники, щоб в разі небезпеки в нас точно було де спати) в кожному місті, в кожному готелі я дивився де сховище, а де надійний коридор, куди можна перебратися під час ракетних атак, але нам пощастило. в Херсоні був прильот, коли ми робили саундчек на локації в сховищі, в інших містах ми тільки чули вибухи десь дуже далеко, а сама потужна атака випала на Дніпро, ми там не грали — це був день відпочинку перед Харковом. майже у всьому місті пропала вода та світло, але нам це не завадило відпочити.

Ми гуляли, святкували день народження нашої продюсерки Жені Вєдіщєвої, за рік повномасштабного вторгнення ми вже звикли до таких ситуацій. Всі виступи були надзвичайними — в більшості міст це були перші івенти з 22 лютого минулого року. Люди плакали, обіймалися, говорили слова вдячності — їм дуже важлива була увага та залученість. Турити під час війни — це дуже по особливому… бачиш наслідки руйнувань та людей, що продовжують в цьому жити…

Редакція — Європейські гастролі. Які міста вразили з позиції найбільшої кількості глядачів, а також кількістю донатів?

Андрій Соколов — Для мене це були концерти в Варшаві, Познані, Берліні, Амстердамі, Гарлемі та Осло.

Антон Слєпаков — Мені здається, що найбільш круті виступи пройшли у Варшавi, Познанi, Амстердамi, Гаарлемi та Осло.

Були ще особливі випадки у вигляді фесту в Берліні або квартирника у Вроцлавi вдома у Кості Поштара (Postman). Та взагалі всюди була особлива атмосфера. з приводу донатів — це завжди справа добровільна, ми нічого не очікуємо. так в Осло, наприклад, після останнього виступу туру на сцену вийшла дівчина і запропонувала зробити нам аукціон, де змогла продати рукопис мого тексту та останню шапку Андрія за кругленьку суму).

Редакція — Які найбільші бюрократичні  проблеми виникають при виїзді гурту на закордонні гастролі?

Андрій Соколов — Напевно це те, що заявки розглядають в останній день перед виїздом. Ти дуже ризикуєш, вкладаючись в логістичний план, готелі та квитки на транспорт. Адже відмови у дозволах на виїзд теж відбуваються. Тому ми вимушені резервувати житло та квитки в останній момент по завищеним цінам. Сумно, адже ці декілька сотень євро могли стати допомогою військовим і волонтерам. Але зараз механізм ще більше ускладнився. Із-за недобросовісних «артистів», що скористалися процедурою та не дотримались зобов’язань тепер страждає вся індустрія.

Антон Слєпаков — Ми встигнули виїхати ще де умовних «покращень» контролю тих, хто вирушає за кордон. Ми прикріпили всі запрошення абсолютно всіх організацій та майданчиків ну напевно ще весь послужний список з ким ми співпрацювали та кому допомагали. Мінкульт все це уважно вивчав та дав нам дозвіл. Це був мій третій (у Андрія 5-ий) виїзд за кордон, i, як бачите, ми завжди повертались).

Редакція — З якими підрозділами співпрацюєте, для яких підрозділів збираєте донати?

Андрій Соколов — З тими, кого знаємо особисто звичайно. Зазвичай це волонтерські групи — «Зграя», «Українські мурахи», фундація «MDU» та інші.

Антон Слєпаков — З тими, що звертаються до нас або до організаторів події, коли є така потреба. Це волонтерські групи «Зграя» та «Українські мурахи», Module Squad, БУР, CCО ДУК, 69 Об ТРО, 107 ОМБр, 72 ОМБр, 247 батальон 127 бригада ЗСУ, ТРО Схід та Північ, фонд Musicans Defend Ukraine…. це далеко неповний список для кого ми ворнякали та збирали донати.

Редакція — На даний час warнякання є в доступі тільки на платформі Bandcamp, де його можна прослухати онлайн. Чи плануєте записати «warнякання», коли очікувати вихід релізу? Що це буде, CD, вініл або щось інше? 

Андрій Соколов — Були такі думки щодо ексклюзивного видання, але особисто я приберіг би це до періоду, коли від намірів ми перейдемо до дій. Зараз життя дуже непередбачуване і безгрунтовно заявляти зараз щось я особисто не готовий.

Антон Слєпаков — так, є певні плани видати фізичний реліз, якщо нічого не завадить будемо займатись певним перезаписом наших матеріалів, зведенням та майстерингом.

Редакція — Про плани на найближчий рік?

Андрій Соколов — Плани на рік — це велика розкіш наразі для тих, хто перебуває в Україні. Хотілося б лишитись в живих, з усіма кінцівками та більш-менш здоровою психікою.

Антон Слєпаков — Плани ми не будуємо, вони самі знаходять нас. Не встигли повернутись з туру, як вже опинились в перформансі «Безпечний простір», що створила частина команди нашого «Контуру», а на наступному тижні вже запрошують зробити наступний благодійний виступ.

WARНЯКАННЯ “Nick Cave”

Фрагмент виступу «warнякання» у місті Познань (Польща).

Розмову з музикантами вели — Юрій Забіяка «Нова Польща» та Олександр Воропаєв «Foto-still». Стаття на порталі видання «Наша Польща» тут.

Відео — Олександр Воропаєв, camera man відео «Nick Cave» — «M».

Вебсайт проєкту «warнякання»

Більш інформації про автора

Підписуйтесь на мої сторінки у соціальних мережах та слідкуйте за оновленнями

Зв’язок з автором